Корінна киянка, Заслужений журналіст України, беззмінний прес-секретар Української спілки промисловців і підприємців, куратор соціальних проектів, щаслива дружина, мати і багатократна бабуся, має власну квітку, названу на ії честь
Розкажіть, чим ви займаєтеся? Чому саме цим?
Розказувати можна багато… Усі справи, за які я берусь, мають для мене велике значення, але я б хотіла детальніше розповісти саме про соціальні проекти.
У мене є дитяча студія «Здоров’я, стиль і мода», яка двічі на рік – на День святого Миколая та в День захисту дітей – проводить дитячі благодійні акції. А починалось все із просунення молодих українських дизайнерів дитячого одягу, шкільної форми під гаслом «купуй українське». Час минав, і маленька студія трансформувалася в велику організацію, що займається розвитком талановитих дітей, які співають, танцюють, малюють, пишуть і декламують вірші. Зараз кожне наше свято – це грандіозна масштабна подія. Коли зі сцени 300 хлопчиків і дівчаток в один голос кричать: «Мама Марина, дякуємо!», – у такі моменти відчуваєш себе найщасливішою людиною в світі!
Також хочу пригадати участь у реаліті-шоу «Від пацанки до панянки» на «Новому каналі», де я працювала заступником директора школи леді. Це було по-справжньому цікаво: по-перше, тому що це реаліті, а по-друге, прикласти руку до метаморфози, перетворення, м’яко кажучи, не зовсім вихованих пацанок у справжніх леді — було дуже цікаво і хвилююче.
До речі, саме після успішного перевиховання розбишак в панянок мене стали запрошувати до різних телевізійних проектів. Кожна історія героїв студії зачіпає за живе, і я завжди радію, якщо вдається достукатись до суспільства та викликати резонанс. Люди вважають, що допомога визначається тільки в фінансовому еквіваленті. Але ж допомогти можна і словом, і ділом. Я по-справжньому щаслива, коли роблю щось корисне – це моє, це вся я.
Як поєднувати кар’єру і сім’ю, щоб мати гармонійне життя?
У мене прекрасна велика родина, а я першою чергою – жінка. Тому найважливішим для мене, як і для кожної жінки, – є мої діти, мій чоловік. У мене три дорослі доньки: 39, 35 і майже 19 років. У мене п’ять внуків від старших доньок і двоє внучатих племінників, які також стали рідними після смерті моєї сестри.
Я знайшла ту саму золоту середину між кар’єрою та роллю дружини, мами і бабусі. Для жінки дуже важливо реалізуватися в плані кар’єри, але при цьому зберегти в собі люблячу матусю, берегиню, турботливу та ніжну дружину.
Я вважаю себе по-справжньому багатою – усім серцем люблю свою сім’ю, професію, громадську діяльність, друзів, подорожі. Тому поєднувати все це легко, і навіть більше – якщо видалити з життя якийсь шматочок моєї мозаїки, все може розвалитися.
Якими якостями, навичками потрібно володіти, щоб домогтися успіху?
Треба любити свою справу всім серцем. А щоб любити її, вона має приносити користь не тільки вам, але й суспільству, тим, хто тебе оточує.
Яких цілей ви хочете добитися в майбутньому?
Зараз я з гордістю можу казати, що мої цілі, мої мрії вони збулися і продовжують здійснюватися. Я не боюся нового, навпаки, для мене щось нове – це маленьке свято, шанс пробувати дещо інше, цікаве. Але якщо дивитися ширше – то, авжеж, хочеться змінити навколишній світ на краще. І це, я вірю, цілком можливо зробити усім разом і кожному окремо, якщо ставати добрішими.
Які книги вплинули на ваш світогляд?
У мене прекрасна пам’ять, і я пам’ятаю все, що колись прочитала, навіть вірші зі школи. Читаю багато, постійно і тільки справжні друковані книги. Кожна прочитана книга впливає, але не на світогляд, вона стає наступною цеглиною у формуванні інтелектуального каркасу. А світогляд формується вже на базі аналізу усього прочитаного, побаченого та відчутого.
А ще – я активний користувач Facebook та інших соцмереж, у мене багато друзів, і мені завжди приємно привітати з днем народження навіть незнайому особисто мені людину.
Чи бувають моменти, коли вас покидає натхнення (втрачаєте віру в себе, у свою справу)? Як ви з цим справляєтеся?
Натхнення покидає тільки тих, хто нічого не робить. Я ніколи бездумно не лежу на дивані. Коли є вибір – відвідати прем’єру спектаклю в театрі чи залишитись вдома перед телевізором – я виберу перше, навіть якщо втомилася.
Ваша доленосна подія в житті?
Я стала дружиною дивовижного чоловіка – Анатолія Кінаха, справжнього професіонала, політика, громадського діяча. Анатолій Кирилович один з дуже небагатьох політиків у країні, який займав всі вищі посади, крім президента: був прем’єр-міністром, першим віце-прем’єр-міністром, віце-прем’єр-міністром, міністром економіки, секретарем РНБО, п’ять разів обирався депутатом Верховної Ради. Більше 20 років він очолює Український союз промисловців і підприємців. Я ним пишаюсь, він дійсно голова нашої сім’ї. І саме зустріч із ним я вважаю своїм щасливим білетом у цьому житті.
Чим ви любите займатися у вільний час?
Щоденно, протягом багатьох років, я граю на фортепіано. Чотири роки поспіль я приймаю участь у благодійних журналістських концертах, де разом з іншими учасниками я співаю та граю на фортепіано. Я не уявляю своє життя без театру, відвідую усі прем’єри, концерти в консерваторії.
Я багато подорожую, відвідала неймовірну кількість країн – понад 100. Подорожую з подругами і веду блоги, у яких розповідаю про свої пригоди. Терпіти не можу пасивний відпочинок, на кшталт провалятися цілий день на пляжі. Під час подорожей обов’язково замовляю цікаві тури та екскурсії. З кожної поїздки я привожу купу нових вражень та емоцій, заводжу нові знайомства.
Що ви цінуєте в людях найбільше?
Я кажу усім своїм друзям, знайомим: «Допомагайте, робіть добро»! Ми все можемо зробити своїми руками, ми повинні бути добрішими одне до одного, і ми маємо допомагати тим, хто потребує цього більше за нас.
Як змінився ваш погляд на себе і на світ за останні 10-20 років?
Мені здається, я стала більш толерантною, більш терпимою. Я ніколи не озираюся назад. Я намагаюся ніколи нікого не сварити, не вішати ярликів, безумовно, маючи власну думку, але пам’ятаючи – вона є моєю суб’єктивною.
Я ніколи не поїду з України, незважаючи на любов до подорожей, я все така ж, як і була, – киянка, подолянка. Дуже люблю подорожувати Україною, люблю Одесу, адже це друге місто після столиці зі своєрідним колоритом, самобутністю.
Що вас надихає щодня йти вперед?
Щира любов до того, що я роблю, до родини, професії, друзів, до життя взагалі.