Комік
Розкажіть про свою компанію (вид діяльності). Чому займаєтеся саме цим?
Розпочинав я, звичайно, з КВН, тож згодом якось автоматично почав займатися естрадними та сценарними супровідними моментами. З тих пір я розвиваю паралельно ці два види діяльності: пишу сценарії – в основному комедійного характеру – для кіно, серіалів, ситкомів, шоу, а також виступаю на сцені, в основному в естрадних і театральних проектах.
З чого потрібно починати, щоб домогтися успіху?
Існує безліч різноманітних рецептів успіху. Я вважаю, що якогось одного спільного для всіх рецепту просто не існує. Для когось 90 % успіху – це сліпа удача, для когось 90 % – це кропітка праця і небажання здаватися. Тому привести до одного знаменника усі історії успіху – абсолютно марна справа.
Особисто в моєму випадку – це великі обсяги роботи. З часом велика кількість переросла у якість. Також варто додати, що концентрація на чомусь одному – є пріоритетом. Практично неможливо стати гарним сценаристом, якщо ти розпиляєшся ще на 2-3 роботи, на які ти витрачаєш свій час та зусилля. Щоб досягти чогось у нашій справі, дуже важливо вміти концентруватися.
Якими якостями, навичками потрібно володіти, щоб домогтися успіху?
Ну, по-перше, – це вміння довго та наполегливо займатись чимось, не залишати справу на півдорозі. По-друге, – це здатність критично ставитися до виконаної роботи і бути готовим переробляти, перегравати, виправляти свої помилки. Це звучить досить дивно, але величезна кількість людей здатні зробити щось лише один раз, а потім не знаходять приводу для переробки та вдосконалення результату.
Ці два моменти – вкрай важливі. А решта – це знайти собі гарний колектив, партнерів, колег з умінням підтримувати роботу незважаючи на дрібні розбіжності у поглядах, уникаючи сварок. Важливо покладатися на своє внутрішнє відчуття прекрасного, внутрішнє переконання того, що ти все робиш правильно.
Яких цілей ви хочете добитися в майбутньому?
Те, чого я хотів раніше, те, чого я прагну і зараз, – це нарощувати свою аудиторію, яка цінує тонкий гумор із закладеними в нього глибокими думками.
Ми щойно запустили два театральних проекти, це – «Плацкартом до Тибету» і «Ladies’ Night». Це саме та публіка, ми її знаходимо, ми приводимо її до зали, виховуємо і навчаємо її, що можна ходити в театр на веселі смішні комедії, в яких закладено багато сенсу. Щоб люди приходили посміятися, а залишали залу, виносячи з собою цінні думки.
Чи бувають моменти, коли вас покидає натхнення (втрачаєте віру в себе, у свою справу)? Як ви з цим справляєтеся?
У мене для цього є дедлайни. Щоб не втрачати натхнення, треба вигадати собі обмеження. Якщо в тебе є кінцевий термін, то в якийсь момент ти примушуєш себе працювати, а коли ти себе примушуєш до роботи – це як штовхати машину, в якої погано працює акумулятор. Тобто натхнення – це акумулятор. І якщо натхнення не працює – ти починаєш штовхати машину. Штовхаєш її, штовхаєш – і нарешті вона заводиться. І ти – рушаєш далі.
Хто для вас є найбільш значимою людиною, наставником, прикладом для наслідування?
Це дуже великий список. Я, мабуть, не зможу виділити якусь одну людину. Від кожного професіонала, з яким я працюю, я намагаюсь чомусь навчитися – тому, чого не вмію сам. Тож усі ті, з ким мені доводилося працювати, і були моїми вчителями.
Найскладніше рішення, яке вам доводилося приймати?
Чотири рази в своєму житті я змінював сферу діяльності або місце проживання. Це, мабуть, і є найскладнішими рішеннями, переломними моментами, коли ти залишаєш геть усе, переїжджаєш в інше місце, залишаєш роботу, знаходиш нову і стартуєш з нуля.
Я робив так чотири рази в своєму житті, і жодного разу не пошкодував про це.
Ваша доленосна подія в житті?
Одного разу, коли я ще був школярем, мій хрещений батько запросив мене на екскурсію до маленької регіональної телекомпанії. З того моменту почалося все те, що було і є в моєму житті. Перший раз, коли я побував на телебаченні (авжеж скромному, регіональному), тоді зірки й розташувалися певним чином – і склалася моя доля. Саме в той перший день мені довелося монтувати свою першу телепередачу. Мій хрещений побачив у мені талант, покликав мене на робот – і так я потрапив на телебачення.
У цій історії важлива мораль: це не була якась проста удача. Я прийшов у гості на телекомпанію, але так склалося, що на той момент не було людини, яка б могла сісти і змонтувати програму. Іі я, ще малий, за півгодини навчився працювати з обладнанням. Вирішив, що я зможу: сів, відміряв, змонтував – це було щось на кшталт прийняття виклику. Це те, чим я займаюсь усе моє життя, — приймаю виклики, які мені кидають оточення або обставини, і роблю те, чого раніше не вмів. Постійно вчуся і роблю усе якісно.
Чим ви любите займатись у вільний час?
Частіше за все я читаю, бо вільного часу стає все менше і менше, а читання — це найулюбленіше заняття, яке я розвинув у собі з дитинства. Останні десять років перейшов з художньої літератури на науково-популярну. І навіть вчора, коли у мене з’явилися вільні півгодини, я із великим задоволенням читав книгу Юлії Латиніної «Ісус. Історичне розслідування» – усім рекомендую.
Що ви цінуєте в людях найбільше?
Мабуть, першою чергою – це чесність. Я ніколи не працюю з людьми, які мене обдурювали. Авжеж, я даю один шанс на виправлення, але другого, як правило, вже не даю. Оце — найголовніше, а решта все — не настільки важливе. Я дуже ціную здатність не помічати маленькі негаразди, щоб була можливість успішніше боротись з великими, не концентруватися на прикрих дрібницях, коротко кажучи — ціную вміння не здаватись через дрібниці.
Що вас може вивести з себе?
Дурість. Частіше за все саме дурість і тупість. Мене дратує, коли люди, не замислюючись, здійснюють одні й ті ж самі ритуали, що не мають сенсу. Або коли люди вимагають від інших виконання якихось дій, які не мають ніякої практичної користі. Мені дуже прикро, що люди марнують гігантські об’єми свого часу на абсолютно пусті, неважливі речі, просто тому, що так треба, так повелося, або ж про всяк випадок чи просто за звичкою. Це означає, що їхній мозок звик діяти за шаблонами – а треба не боятися шукати нового.
Що було найлегшим у старті кар’єри (бізнесу)? А що найскладнішим?
Найлегшим, якщо так можна сказати, був той факт, що мені дуже пощастило з колективом. Оскільки я постійно грав у КВН, працював на телебаченні, на радіо тощо, у мене була велика кількість знайомих творчих людей. Тому найлегшим було те, коли мені потрібно було знайти свою команду — я її знайшов практично моментально. Так сталося тому, що мені в житті пощастило зустрічатись з великою кількістю креативних талановитих особистостей – в силу моєї професії, постійних подорожей, змін робіт.
А найскладніше — це втримати свій колектив. Найскладніше — це зробити так, щоб кожному в цьому колективі було цікаво, кожен мав якусь перспективу, щоб кожен це бачив і працював над своєю реалізацією, над підвищенням якості своєї роботи. А ще – дуже важливо не пересваритися одне з одним. Тобто людей знайти легко, а ось виховати з них колектив і втримати — це вже складно.
Яке відкриття ви зробили в сфері вашої діяльності?
Я відкрив у собі актора. Усе життя я вважав себе сценаристом і завжди розповідав усім, що я сценарист, що це моє. А зараз, враховуючи, що ось вже четвертий спектакль я виходжу на сцену, я зрозумів, що прийшов час зізнатися собі, що я актор і театральна сфера — це моє.
Тож запрошую усіх на спектакль з моєю участю – ви не пошкодуєте. Це і весело, і цікаво, і пізнавально.