Український боксер-професіонал, абсолютний чемпіон у першій важкій вазі, єдиний володар чемпіонських поясів з усіх престижних версій серед сучасних професійних боксерів, Чемпіон світу за версією WBO, Олімпійський чемпіон (2012), заслужений майстер спорту України.
Дитинство
Олександр Усик народився в 1987 році у Сімферополі. У 90-ті сім’я Усиків переїхала з Криму в Риботин – невелике село в Чернігівській області. Там Олександр пішов у місцеву школу. Він ріс хворобливим хлопчиком: у 7 років серйозно перехворів туберкульозом і рік пролежав у лікарні. Саме лікар порадив батькам відправити малого Сашка до спортивної секції.
У шкільні роки Олександр навіть не замислювався про боксерську кар’єру. Він захоплювався дзюдо, народними танцями, футболом. Грав за юнацьку команду футбольного клубу «Таврія». У секцію боксу Усик прийшов, коли йому було 15 років. З тих пір він почав активно тренуватися під керівництвом тренера Сергія Лапіна. Олександр зізнається, що бокс спочатку давався йому непросто, але згодом він все ж він полюбив цю справу: «На першому ж тренуванні отримав по повній. Це мене зачепило. Мені доводилося в два рази більше займатися. Я приходив о третій, а йшов о сьомій. З’явилися перші успіхи, і я полюбив цю справу. Багато хлопців сміялися над моїми «зависаннями» в залі. Але сміється той, хто сміється останнім».
Перші перемоги
Міжнародна кар’єра Олександра почалася в 2005 році з перемоги на юнацькому турнірі в Будапешті. Потім був чемпіонат Європи в Талліні (Естонія), турнір в Дебрецені (Угорщина) і десятки інших переможних боїв. Однак справжня популярність прийшла до Усика після того, як він виступив у суперважкій вазі на Олімпійських іграх у 2012 році. У Лондоні українець здобув перемогу над Артуром Бетербієвим і Тервелом Пулєвим, а потім у фінальному бою здолав італійського боксера Клементе Руссо. Гопак, якого Усик станцював після перемоги на рингу, запам’ятався глядачам не менше, ніж сам бій.
Тріумф на Олімпіаді в Пекіні був затьмарений смертю батька Олександра. Через сімейну трагедію молодий боксер, який збирався відлетіти до Америки для переходу в професійний бокс, залишився в Україні. Він вступив у напівпрофесійну боксерську команду «Українські отамани», створену Федерацією боксу України, яка виступає в боксерській лізі WSB і підписав контракт з компанією братів Кличків «К2 Promotions».
Професійний бокс
9 листопада 2013 року відбувся дебютний поєдинок Усика в професійному боксі, в якому він нокаутував чотириразового чемпіона Мексики Феліпе Ромеро. З цього бою почалася непереможна смуга в кар’єрі українського боксера. Далі він зустрівся з колумбійцем Епіфаніо Мендосою, німцем Беном Нсафоа, чемпіоном Аргентини Сесаром Девідом Кренса.
4 жовтня 2014 року Усик переміг південноафриканського боксера Деніеля Брюера важким нокаутом в кінці 7-го раунду і завоював свій перший регіональний титул – тимчасового чемпіона за версією WBO Inter-Continental.
У вересні 2016-го у професійній кар’єрі Усика сталася ще одна важлива подія. Він зустрівся з чемпіоном світу в 1-й важкій вазі за версією WBO Кшиштофом Гловацьким і здобув заповітну перемогу, ставши Чемпіоном світу і побивши рекорд знаменитого Евандера Холіфілда.
З 2017 року Олександр Усик брав участь в унікальному турнірі в першій важкій вазі – World Boxing Super Series, у рамках якого йому довелося зустрітися з такими топ-боксерами, як Марко Хук і Майріс Брієдіс.
У липні 2018 року відбувся фінальний поєдинок турніру між Олександром Усиком і Муратом Гассіевим, за результатами якого українець став абсолютним чемпіоном світу в першій важкій вазі за версіями WBA super, WBC, IBF, WBO та за версією журналу «The Ring», лінійним чемпіоном, чемпіоном за версією TBRB. Усик також виграв ексклюзивний кубок Мохаммеда Алі і грошовий приз у розмірі 10 мільйонів доларів.