Народна артистка України, співочий Посол Миру, президент благодійного фонду «Чисті серцем»
Розкажіть про свою компанію (вид діяльності). Чому займаєтеся саме цим?
Вже 25 років я професійно займаюсь музикою, співаю на сцені. А почала я співати ще трирічною дівчинкою і вже тоді знала, що буду артисткою. Після цього в мене була велика кількість перемог на різноманітних конкурсах, понад 25 нагород: це міжнародні конкурси, участь у всесвітньо відомому фестивалі в Сан-Ремо, це виступи для президентів багатьох країн, гастролі не тільки Європою, але і в США, Канаді, Ізраїлі тощо.
Які обставини допомогли вам зрозуміти, що потрібно розвиватися саме в цьому напрямку і чому?
Насправді не обставини, а розуміння того, що це моє життя, і я повинна робити саме це, а не щось інше.
Як поєднувати кар’єру і сім’ю, щоб завжди залишатися у виграші?
Це доволі складно, але можливо. Для цього потрібні помічники і справжні вірні друзі.
Якими якостями, навичками потрібно володіти, щоб домогтися успіху?
Першою чергою співачці потрібно мати талант, цілеспрямованість, невтримне, величезне бажання, працездатність. Можливо також наполегливість, розуміння того, що не можна опускати руки. Якщо не вийшло (а таке, звичайно, іноді трапляється), щоразу підійматися з колін і йти у перед. І, мабуть, потрібне благословення з неба, адже є багато талановитих, розумних, цілеспрямованих, але не усім дається!
Яких цілей ви хочете добитися в майбутньому?
У мене є одна мета — я хочу бути представником культури в Європарламенті.
Чи бувають моменти, коли вас покидає натхнення (втрачаєте віру в себе, у свою справу)? Як ви з цим справляєтеся?
Буває. У всіх істинно творчих людей таке іноді трапляється. Крім того, кожен виступ, кожен концерт супроводжується творчим хвилюванням. Як говорив один з найвидатніших діячів культури К.С. Станіславський, «якщо актор не хвилюється перед виступом — значить, у ньому помер артист». Авжеж, буває і самокритичне ставлення, коли все не подобається і здається, що все погано, але це минає.
Хто для вас є найбільш значимою людиною, наставником, прикладом для наслідування?
На даний момент в мене немає такої людини. У багатьох з тих, хто мені подобався, я розчарувалася, багатьох зламало життя і якісь особисті обставини, тобто зараз – я сама собі є прикладом для наслідування. Особисте самовдосконалення і бажання ставати ще кращою — це і є мій приклад.
Ваша доленосна подія в житті?
Якщо стосовно кар’єри — то це 1998 рік. Тоді я, ще зовсім юна дев’ятнадцятирічна дівчинка, представляла Україну. Тоді наша країна ще не брала участі в Євробаченні, тут навіть не знали, що це таке. «Слов’янський базар» був дуже престижним конкурсом, у якому брали участь 36 країн. І ось тоді, в 19 років, мені вдалося здобути найголовнішу винагороду – гран-прі цього конкурсу. Раніше, до мене, цю нагороду отримувала Таїсія Повалій, видатний співак із Сербії Філіп Жмахер. Так, саме перемога на «Слов’янському базарі» стала своєрідною сходинкою в професіональне музичне життя.
Чим ви любите займатися у вільний час?
На жаль, у мене дуже мало вільного часу, практично немає, адже про який вільний час можна говорити, коли у тебе троє дітей. Тож весь свій час, вільний від професійної діяльності, присвячую дітям: старшій Альонці (12-ти років) та Дмитрику з Катрусею, яким трохи більше двох рочків.
Але, якщо у мене з’являється можливість відпочити, – я дуже люблю подорожувати. Ми з чоловіком завзяті мандрівники: сідаємо в машину і їдемо до різних куточків Європи (або летимо) і досліджуємо. Ми маємо своє певне бачення, ми знаходимо цікаві місця – ті, що не зайдеш в туристичному маршруті, ті, про які ніхто не знає і, авжеж, потім ділимося з друзями нашими враженнями.
Що ви цінуєте в людях найбільше?
Уміння захоплюватись, а не заздрити. Це стосовно суспільства, серед якого я знаходжуся – переважно це люди шоу-бізнеса. Для мене дуже важливо, щоб людина була чесна і не обманювала. Я не можу пережити, коли мені нагло брешуть, дивлячись у вічі. Якщо я знаю, що ця людина брехун, ми прощаємося назавжди.
Так склалося в моєму житті, що я дуже не люблю лицемірів: я їх відчуваю здалеку, сканую їх, немов рентгеном із цілого натовпу. Не люблю також жадібних, не люблю підлих, напевне, як і кожен з нас.
Найскладніше рішення, яке вам доводилося приймати?
Кожен день я маю приймати складні рішення з різних питань. Часом я не знаю відповідей на питання, і я молюсь, прошу, щоб Господь мене направив, щоб ниспослав відповідь, – і це допомагає.
Які книги вплинули на ваш світогляд?
В юності я читала Теодора Драйзера. Мені дуже подобалась «Американська трагедія». А згодом трапився такий загадково містичний випадок: на кіностудії ім. Довженка мене запросили знятися в головній ролі, і це як раз була «Американська трагедія».
Що зробило вас сильною?
Не знаю, мабуть бажання залишитися в шоу-бізнесі, адже 25 років втриматися, не маючи при цьому фінансової підтримки, спонсорів, великої команди — це справді нелегко. Я відкрито можу про це казати, що моя команда — невелика. Я, мій балет, музиканти і звукорежисер — це і є моя команда. У мене немає ні директорів, ні продюсерів, ні спонсорів, ні PR-менеджерів, але проте, слава Богу, ми працюємо, виступаємо, про нас пишуть в ЗМІ, маємо своїх пошановувачів і, в принципі, я не жаліюся. Авжеж, хотілося б відчувати підтримку, міцне плече, на яке можна обіпертися. Але, з іншого боку, я знаю, що я сама на себе розраховую, я сама собі керівник: співаю в обраному стилі, ніхто мені не нав’язує своїх поглядів, ніхто не змушує мене на сцені, наприклад, вдягатися у надто відверті наряди, виступати у спідній білизні. Тобто я маю змогу бути на сцені, як і в житті, — сама собою.
Як змінився ваш погляд на себе і на світ за останні 10-20 років?
Скоріш за все, останні 5 років. Враховуючи обстановку в країні, фінансову нестабільність, беручи до уваги те, як сильно змінилися люди, я стала сумнішою. Раніше я була дуже веселою, а зараз — я хвилююсь, хвилююсь про те, що в країні неспокійно. Намагаюсь бути оптимісткою, але очевидно, що люди стали менше ходити на концерти – у них просто не має на це можливості, адже вони зайняти тим, щоб прогодувати свої сім’ї. Мабуть, я стала мудрішою, зрозуміла і розставила для себе пріоритети – хто та що для мене на даний момент є більш важливим. Якщо раніше я могла більше турбуватися про себе, більше уваги приділяла моді, то зараз я думаю, як виростити дітей людьми і як зробити членів своєї родини щасливими.
Що вас надихає щодня йти вперед?
Мої троє дітей, любов до України і, мабуть, розуміння того, що я співаю для людей. Це моє життя, моє покликання.