Актриса
Розкажіть про свою компанію (вид діяльності). Чому займаєтеся саме цим?
Я актриса, 20 років служила в Київському Молодому театрі. А зараз у цьому театрі на «ангажементі», тому моя творча географія трохи розширилася – маю театральні проекти в Київському театрі «Актор» та в Луганському обласному українському драматичному театрі. Цей театр зараз у Сєвєродонецьку, тож моя робота там – на волонтерських засадах. Акторська професія багатогранна. Тому є і кіно, і серіали, і творчі зустрічі, і майстер-класи, і телебачення. Минулого року здійснила мрію – створила програму про дітей-сиріт «Дорога додому» на UA:TV. А цей сезон на UA:Першому була ведучою програми «По обіді шоу».
Саме зараз поринула у світ прекрасної сучасної літератури – створюю аудіокнигу Катерини Калитко «Земля загублених».
Які обставини допомогли вам зрозуміти, що потрібно розвиватися саме в цьому напрямку і чому?
З дитинства я, побачивши балет по телевізору, стрімголов кидалась танцювати і казала, що буду «барєліною». З 8 років попросила віддати мене на балет. І сестра відвела мене в найкращу хореографічну студію Ужгорода.
У 10 років мені подарували книгу «Актори радянського кіно», і ця книга стала найулюбленішою і доленосною. Чорно-білі величезні фотокартки, на яких всі актори були неймовірно красивими і загадковими. А очі! Очі кожної актриси сяяли і додавали магічності. Небожителі! Мрія стати актрисою саме тоді вже свідомо оселилася в мені.
З чого потрібно починати, щоб домогтися успіху?
З мрії. Але якою би сильною вона не була, треба тверезо оцінювати свої можливості, аби не було потім шаленого розчарування. Якщо поруч є хтось, хто підтримує, бачить у тобі творчі здібності – вперед! Працювати над собою!
У тій книзі в свої 10 років я прочитала, що всі актори займалися хореографією й музикою, і це я сприйняла як обов’язкові пункти для здійснення мрії. Записалась на музику сама. Я шукала будь-які моменти для вдосконалення – створили при Облмуздрамтеатрі студію – я вже там. Є дитячий театр «Ровесник» – я і там. І в мої 15 у місті з’явилось училище культури з режисерським відділенням. Після 8 класу я поступила туди. Тож поки мої однолітки вчили шкільну програму, у мене вже були предмети «акторська майстерність», «сценічна мова», «історія театру», «режисура» – це був дуже вірний крок, хоча всі навколо розповідали мені, як соромно і непрестижно піти після 8 класу і не довчитися до 10.
Якими якостями, навичками потрібно володіти, щоб домогтися успіху?
Цілеспрямованість, терпіння, робота над собою.
Яких цілей ви хочете добитися в майбутньому?
Які можуть бути у актриси цілі? Зіграти омріяні ролі. Але я чудово усвідомлюю, наскільки залежна моя професія. Про які би ролі я не мріяла в майбутньому – їх реалізація залежить не від мене.
У моїй професії треба бути мудрою.
Чи бувають моменти, коли вас покидає натхнення (втрачаєте віру в себе, у свою справу)? Як ви з цим справляєтеся?
Були навіть моменти, коли я хотіла покинути професію, бо не відчувала перспектив і майбутнього в ній. У такі моменти здається, що «все пропало». Але це нормально для будь-якої людини бкдь-якої професії. За цією миттю обов’язково настане зліт. Треба лише зрозуміти, що природне вигорання – це нормально. Але навіть якщо я в такому стані, лікарняний лист мені ніхто не видає і вистави ніхто не відміняє. І от буває, приходиш без сил в театр, починаєш грати, і саме глядач – своїми емоціями – повертає тебе до життя.
Хто для вас є найбільш значимою людиною, наставником, прикладом для наслідування?
Я би сказала, що це мій чоловік – театральний режисер Станіслав Мойсеєв. Але не як приклад для наслідування, а як наставник. Я закохалась в нього спочатку як у режисера, коли мені було 17 років. Він тоді саме переїхав із Сум до Ужгороду та очолив обласний муздрамтеатр. Його вистави були талановитими, новаторськими. Йому вдалося створити інший театр, живий. Це не могло не захоплювати, бо разюче відрізнялося від попереднього періоду театру. У 19 я, відучившись в Інституті Культури, перевелась на заочне і приїхала працювати до Мойсеєва в театр.
Я була наймолодшою актрисою. Це був мій перший професійний театр, перший режисер, перша роль у виставі – і одразу головна, та ще й назва «Хочу зніматися в кіно». Кожна репетиція була для мене як майстер-клас. Я на кожній репетиції слухала і робила все, аби стати «Актрисою Мойсеєва». Наш роман не був службовим, він розпочався через кілька років вже тут, у Києві. Але кожного дня всі ці роки, які ми разом, мені є чому вчитися, і мій смак, те, яка я актриса сьогодні – це школа Станіслава Мойсеєва.
Найскладніше рішення, яке вам доводилося приймати?
Важко було, коли відбулась анексія Криму. Я була розчавлена, не знала, чим я, маленька людина, можу вплинути на цю варварську історію. Проаналізувала свою професію. Мої ролі в серіалах, здебільшого комедійні, добре розважають і звеселяють, підтримують дух. А я не хочу підтримувати дух загарбників! 20 березня я зробила заяву, що від сьогодні моя співпраця з російськими телепроектами завершена. На мій погляд, гроші пахнуть, і мистецтво не може бути осторонь того, що відбувається. Я, звісно, дуже багато втратила матеріально, але морально я лише виграла. Моє багатство – не в гаманці.
Ваша доленосна подія в житті?
Мабуть, вона ще попереду.
Чим ви любите займатися у вільний час?
Читати.
Що ви цінуєте в людях найбільше?
Щирість.
Який сценарій прийняття рішення вам найближчий: вирішувати швидко чи кілька разів все зважити і обдумати?
Емоції часто перемагають, і я швидко приймаю рішення.
Що вас може вивести з себе?
Агресивність, неандертальство, хамство, цинізм.
Що було найлегшим у старті кар’єри (бізнесу)? А що найскладнішим?
Завжди кажу молоді: «Якщо любите щодня складати іспити – тоді йдіть в акторську професію». На початку кар’єри – це 24/7 іспити. Хто ти? Який ти? На що ти здатен? Які здібності у тебе? Легко, коли при всіх труднощах я розуміла, що займаюсь все ж-таки улюбленою справою. Тоді можна подолати все – і те, що в перші роки театральної зарплатні не вистачало навіть на оплату квартири, і те, що конкуренція й заздрість навколо. Мій Майстер, Дмитро Семенович Чайковський, навчав: «Ви можете стати акторами і режисерами, або не стати ними, але ви повинні стати хорошими людьми».
Яке відкриття ви зробили в сфері вашої діяльності?
Акторство – це і є відкриття. Ти щодня відкриваєш щось для себе, а потім ділишся цим у своїх ролях. І щастя для мене, якщо глядач піcля моїх вистав чи фільмів теж відкриває для себе нові емоції, новий шлях, нове життя.