Гордість та краса України. Жінки

Галина Владимирська

Журналіст

Що вас надихає щодня йти вперед?
Коли перебуваєш в активному життєвому процесі, надихає все: справа, якою займаєшся, люди, які оточують, щоденні і перспективні цілі… Надихає саме життя.

Розкажіть про свою компанію (вид діяльності). Чому займаєтеся саме цим?
У журналістиці я майже 40 років. Починала в одній з найстаріших одеських газет – «Чорноморська комуна» (тепер – «Чорноморські новини»), куди прийшла ще на 5-му курсі університету. Потім працювала ще в кількох одеських і всеукраїнських виданнях; була координатором проектів (у тому числі – у сфері ЗМІ) Міжнародного фонду «Відродження» (Фонд Сороса в Україні), директором Всесвітнього клубу одеситів і паралельно – прес-секретарем народного депутата…
Останні 15 років працюю в Південноукраїнському медіахолдинзі – найбільшому на півдні України. Брала участь у створенні журналу «Фаворит удачи», і всі ці роки є головним редактором цього видання. Також я – автор і ведуча телепрограми «Прес-експерт», яка виходить на телеканалах А1 і GTV. Це для мене новий цікавий досвід.

Які обставини допомогли вам зрозуміти, що потрібно розвиватися саме в цьому напрямку і чому?
Стати журналістом вирішила ще в шкільні роки. Мені добре вдавалося викласти свої думки, писала кращі твори в класі… Однак журналістика – це не лише вміння грамотно, цікаво написати текст, це, насамперед, – комунікація. На щастя, мені цікаво і приємно спілкуватися з людьми. Я завжди трохи закохана в героїв своїх публікацій і телепрограм.

Як поєднувати кар’єру і сім’ю, щоб завжди залишатися у виграші?
Мені було легко поєднувати кар’єру і сім’ю, тому що завжди знаходила повне взаєморозуміння і підтримку з боку чоловіка. Олег Владимирський, один з найдосвідченіших та авторитетних одеських фотокореспондентів, допомагає мені в роботі. А домашні турботи ми ділимо порівну.

Якими якостями, навичками потрібно володіти, щоб домогтися успіху?

Успіх приходить до того, хто знайшов рід занять до душі і став у цій справі професіоналом, але при цьому не боїться постійно змінюватися, рухатися, шукати себе і своє місце в цій сфері. Треба приймати нові обставини або пропозиції як чудовий шанс, яким варто скористатися.

Яких цілей ви хочете добитися в майбутньому?

У редактора журналу зазвичай одна незмінна мета: наповнити черговий номер цікавими якісними матеріалами. Виданих номерів у моєму редакторському спадку – вже 119, і найближча мета – 120-й «Фаворит удачи».

Чи бувають моменти, коли вас покидає натхнення (втрачаєте віру в себе, у свою справу)? Як ви з цим справляєтеся?

Натхнення, віра в себе і свою справу не зникнуть, якщо ти з головою занурений у робочий процес і він тобі цікавий.

Хто для вас є найбільш значимою людиною, наставником, прикладом для наслідування?

Для мене чудовим прикладом у житті і в професії став мій батько Георгій Воротнюк – заслужений журналіст України, талановитий трудівник, відзначений багатьма професійними і державними нагородами. Він був винятково відданою своїй професії і своїй родині людиною…

Ваша доленосна подія в житті?
Для мене, безумовно, доленосним стало знайомство з майбутнім чоловіком в університетській науковій бібліотеці.

Чим ви любите займатися у вільний час?

У вільний час віддаю перевагу прогулянкам нашим містом з чоловіком, спілкуванню з дочкою і внуком. Дуже люблю подорожі, зміну місць і обставин. Радує навіть одноденна поїздка за місто.

Що ви цінуєте в людях найбільше?

Люблю людей легких у спілкуванні, щирих і разом з тим – делікатних, розумних, іронічних. Ціную вміння бути стильним та оригінальним.

Найскладніше рішення, яке вам доводилося приймати?

Я легко наважуюся на зміни, переїзди, зміну обставин і намагаюся не озиратися назад. Тому занадто складних для себе рішень не пам’ятаю.

Які книги вплинули на ваш світогляд?
Думаю, кожна прочитана книга так чи інакше впливає на твій світогляд. Однак останнім часом віддаю перевагу сучасній українській літературі. Це надзвичайно цікаво мені і як людині, і як філологу.

Що зробило вас сильною?

Не вважаю себе особливо сильною. Але я терпляча і вмію дивитися на свої проблеми відсторонено, не панікуючи і спокійно шукаючи вихід із ситуації.

Як змінився ваш погляд на себе і на світ за останні 10-20 років?
З роками все більше заглиблюєшся у свій внутрішній світ, аналізуєш свої думки, емоції, вчинки… І вже з цієї позиції дивишся на все, що тебе оточує у цьому світі. Останнім часом я, на жаль, частіше відчуваю розчарування та іронію (самоіронію – також!), аніж любе моєму серцю щире здивування і захоплення. Се ля ві, як кажуть французи. Таке воно – життя!